Цікаві поради для батьків

Психологічні особливості розвитку дитини 4-5-х років

Вік від 4 до 5 років - це час, коли в дитини закінчився кризовий період, вона стала спокійнішою та слухнянішою. Крім того, у цьому віці дитина активно починає прагнути бути самостійною. Основні зміни в характері дитини цього віку:

Дитина у віці від 4 до 5 років може:

визначати розташування предметів: праворуч, ліворуч, посередині, вгорі, внизу, позаду, попереду;
знати основні геометричні фігури (коло, овал, квадрат, трикутник і прямокутник);
знати цифри від 0 до 10. Рахувати предмети в межах десяти, співвідносити кількість предметів із потрібною цифрою;
розставляти цифри від 1 до 5 у правильній послідовності та в зворотному порядку;
порівнювати кількість предметів, розуміти значення: більше/менше, порівну;
знаходити відмінності й подібності між двома картинками (або між двома іграшками);
складати за зразком споруди з конструктора;
складати розрізану картинку з 8-10 частин;
будувати речення з 10-12 слів;
знаходити предмет за описом (яблуко - кругле, солодке, жовте);
самостійно складати опис предмета;
розуміти значення прийменників (в, на, під, за, між, перед, близько);
знати, які бувають професії, чим займаються люди цих професій;
відповідати на питання й правильно їх задавати;
переказувати зміст почутої казки чи оповідання;
розповідати напам'ять кілька віршів;
розрізняти праву й ліву руку.

Важливо знати, що прагнучи бути самостійною, дитина намагається встановити свої правила в навколишньому світі та заявити про них. Для неї важливо майже все робити самостійно, вона менше потребує опіки дорослих і вже більше здатна подбати про себе.

Крім того, у дитини розширюються свідомі емоції, вона стає здатною співпереживати, співчувати, розуміти почуття інших людей.

У малюка формуються основні етичні поняття, творчі здібності. У фазу активності вступає розвиток уяви. Дитина живе в світі казок і фантазій - у цей період вона здатна створювати цілі світи на папері або в своїй уяві. У мріях і фантазіях дитина отримує можливість стати головною дійовою особою. Але, як наслідок розвиненої уяви, з'являються страхи, тому що знань і життєвого досвіду ще дуже мало. Дитина може почуватись недостатньо захищеною в світі.

Також у цей період дитина прагне мати друзів серед однолітків. Ігри, в які дітям подобається грати, стають складнішими та набирають сюжетно-рольового наповнення (ігри в лікарню, в магазин, в улюблених героїв казок). Діти 4-5 років починають дружити один з одним, сваритися, миритися, ображатися, ревнувати, допомагати один одному.

Активна допитливість у цей період розвитку змушує дітей постійно ставити питання про все, що вони бачать. Розширюється кругозір дитини, вона прагне пізнавальних бесід. Діти часто ставлять питання: «чому?», тому що їм дуже цікаво пізнавати навколишній світ, обговорювати побачене. Слухати розповіді дорослих про моря, океани, тварин, історії з життя людей. Відповідати на запитання дітей потрібно, щоб дитина не набула психологічного комплексу відчуженості. Але, відповідаючи на питання дітей, пояснення повинні бути не науково обґрунтовані, а сформульовані простою та доступною для дітей мовою.

У віці 4-5 років набирає обертів розвиток свідомості в дітей. Діти здатні в своєму пізнанні виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються - вони можуть поступово нагромаджувати фактичні знання про різні предмети та явища, про яких знають лише зі слів дорослого (про тварин і машини, міста й країни тощо). Коли дитина має такі уявлення, то в неї природно виникає ставлення до нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке відношення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і пошана до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов. Це означає, що дитина не лише отримувала знання від дорослого, а й розширювала коло подій та предметів, що викликали в неї певний емоційний стан: співчуття, пошана, інтерес.

Також важливо, щоб відчуття які переживає дитина з приводу чужих їй людей та незнайомих істот чи подій, виводили її за межі вузьких і егоїстичних інтересів. Щоб робили певні дії в формуванні майбутнього громадянина суспільства, якому людське горе або переживання не буде чужим.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Дуже важливо, щоб дитина дотримувалась всіх режимних моментів.
У вихованні дитини застосовуйте почуття гумору- це допоможе вам налагоджувати стосунки з дитиною, так ви будете краще розуміти один одного.
Намагайтесь не говорити слово «ні». Якщо вам потрібно його сказати - обов'язково обґрунтуйте свою відмову.
Намагайтесь вчити дітей на своїх прикладах, демонструйте те, що ви робите в повсякденному житті, будьте завжди для них прикладом, тому що діти наслідують поведінку своїх батьків.
Батькам важливо пам'ятати, що законів і заборон не повинно бути занадто багато. Замість заборон, якщо це можливо, пропонувати альтернативу, наприклад: «Тобі не можна малювати на стіні, але можна на папері». Заборони породжують у дитині почуття провини, злість і протест. Якщо ви щось однозначно забороняєте дитині, то будьте готові витримати його справедливу образу з цього приводу.
Обов'язково дотримуйтесь тих етичних принципів, які ви пропонуєте дитині.
Не перевантажуйте совість дитини.Пам'ятайте - надмірне покарання за незначні проступки та помилки викликають постійне відчуття своєї провини, страх перед покаранням.
Надайте дитині можливості прояву її творчості та можливість самореалізації.
Обов'язково хваліть за творчу роботу(малюнки та сувеніри, виготовлені в садочку чи вдома). Цікавтесь будь-якою подією, про яку розповідає ваш малюк та вчинком, який він зробив. Старайтесь оцінити дитину позитивно та підбадьорити її.
Забезпечте дитині можливість гратися з іншими дітьми- така гра розвиває уяву, образне мислення, вона необхідна для здорового емоційного розвитку.
Пам'ятайте, що дитина вже здатна досить довго і з захопленнямзайматися тим, що їй подобається, тому, щоб не перервати її дії, визначте заздалегідь, коли дитина повинна закінчити свою гру або творчу справу.
Слід пам'ятати, що у віці 4-5-ти років всі недоліки виховання дитини переходять у стійкі негативні риси характеру.
Ваша основна мета - допомогти своїй дитині всебічно й безперешкодно розвиватись і досліджувати навколишній світ.

На даному етапі дуже важливу роль відіграють психологічні особливості дітей 4-5 років, від яких залежить поведінка і становлення особистості. З огляду на їх, батьки можуть вибудувати логічний і грамотну лінію виховання.

Прагнення до самостійності. Дитина цього віку вже не потребує допомоги і опіки дорослих. Відкрито заявляє про свої права і намагається встановлювати власні правила.
Етичні уявлення. Як стверджують фахівці, особливості психологічного розвитку дітей 4-5 років такі, що діти цього віку вчаться розуміти почуття інших, співпереживати, виходити з важких ситуацій в спілкуванні.
Творчі здібності. У 4-5 років у дитини активно розвивається уява. Він живе у власному світі казок, створює цілі країни на основі своїх фантазій. Там він є героєм, головною дійовою особою, домагається відсутнього йому в реальному світі визнання.
Страхи. Нестримність дитячої фантазії в 4-5 років може породжувати різноманітні страхи і кошмари.
Соціалізація. Дитина виривається їх кола внутрішньосімейних стосунків і вливається в море навколишнього світу. Йому стає необхідним визнання з боку однолітків.
Ускладнюється ігрова діяльність. Гра продовжує диктувати і формувати психологічні особливості дитини 4-5 років, але вона стає більш багатогранною. Вона набуває сюжетно-рольову спрямованість: діти грають в лікарню, магазин, війну, розігрують улюблені казки. В процесі вони дружать, ревнують, сваряться, миряться, взаімопомогают, ображаються.
Активна допитливість змушує дітей 4-5 років задавати дорослим найрізноманітніші питання про все на світі. Вони весь час говорять, що щось обговорюють, чи не замовкаючи ні на хвилину. Цікаву розмову і цікава гра - ось те, що їм зараз просто необхідно. Якщо ви відштовхне дитини в цей момент, можете назавжди відбити у нього охоту чимось цікавитися.
Діти цього віку дуже емоційно сприймають не тільки похвалу, а й зауваження, вони дуже чутливі і вразливі. Тому, караючи і лаючи їх, слова потрібно підбирати з великою обережністю. Інакше це може спровокувати у них розвиток внутрішніх комплексів, що перешкоджають соціалізації і формування повноцінної особистості.
До 5 років їх починає цікавити статева приналежність, вони задаються питанням відмінності хлопчиків і дівчаток один від одного.

Батьки, які знають вікові психологічні особливості своїх дітей в 4-5 років, можуть їм допомогти. Зокрема, блокувати їх страхи, контролювати надто нестримну фантазію, захоплюючи їх цікавими іграми та пізнавальними бесідами. Паралельно з психологічним, активно йде інтелектуальний розвиток, про який потрібно подбати особливо ретельно. Адже від цього аспекту буде залежати те, наскільки успішний буде дитина в школі.

Батькам на замітку. Зверніть увагу, що в 4-5 років всі недоліки виховання у малюка поступово вкорінюються і переходять в негативні і вже, на жаль, стійкі риси характеру, виправити які в майбутньому зможе хіба що психотерапевт. Не пропустіть з уваги дану особливість.

Знаючи про вище перераховані вікові особливості розвитку дітей 4-5 років, набагато легше направити малюка в потрібне русло, розібратися в його внутрішньому світі, допомогти впоратися з тими труднощами, якими загрожує даний період. Така політика дозволить якісно підготувати дошкільника до майбутньої навчанні в школі і полегшити соціальну адаптацію.

Чого бояться наші діти?

Це залежить від віку дитини.

У рік малята бояться оточуючого середовища, сторонніх людей, віддалення від матері.

Від 1 до 3 років - темряви, дитині страшно залишатися одній, бувають також інші страхи.

Від 3 до 5 років у дітей зустрічається страх самотності, темряви, замкненого простору, казкових персонажів (як правило, в цьому віці вони асоціюються з реальними людьми).

Від 5 до 7 років переважають страхи, пов'язані зі стихіями: пожежею, глибиною і т. п., боязнь батьківського покарання, тварин, боязнь страшних снів, втрати батьків, боязнь заразитися якоюсь хворобою.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ

СТРАХІВ АБО ТРИВОГИ У ДІТЕЙ:

Пам'ятайте, що дитячі страхи - це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.

Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.

Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.

Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте сварок,конфліктів, особливо в присутності дітей.

Не залякуйте дитину: «Не будеш спати - покличу вовка» тощо.

Більше заохочуйте, хваліть, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.

Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.

Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.

Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.

Посмійтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов'язково страшну) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син чи дочка посміється з вас. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом,а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб маля зрозуміло: « У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».

Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв'язати її ненав'язливо у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини досвід подолання свого страху.

ІГРИ І ВПРАВИ НА ПОДОЛАННЯ СТРАХУ ТА ПІДВИЩЕННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ:

«Гойдалки»

Беруть участь як дитина так і дорослий. Дитина сідає в позу «зародка», піднімає коліна і нагинає до них голову. Ступні прижати до підлоги, руками обхватити коліна, очі закрити. Дорослий становиться позаду дитини , кладе руки на плечі сидячому і повільно покачує її. Виконується 2-3 хвилини.

«Художники - натуралісти»

Великий аркуш білого паперу, старі шпалери, покласти на газету. Перед учасниками тарілочки з фарбами. Дозвольте собі і дитині малювати пальчиками, кулачками, долонями, ліктями, ногами, носиками. Сюжет малюнка може бути різний: «Падають листочки», «Сліди небачених тварин», «Казкова країна» і т.д.

«Дизайнери»

Тюбики губної помади (старі).кожному учаснику дозволяється підійти до будь-якого учасника і «розфарбувати» його обличчя, руки, ноги.

«Піжмурки»

Ведучому зав'язуються очі - решта промовляють звуки: «ку-ку», «ля-ля», «а ось і я». Піймавши учасника ведучий відгадує хто це, не знімаючи пов'язку.

Колір як ліки

Заспокоїтися допомагає - зелений
Стабілізує настрій - салатовий
Збалансує емоції - бірюзовий
Додасть впевненості і надійності - темно зелений Підвищить настрійю, зніме апатію, розвеселить - помаранчевий
Допоможе себе підтримати, вийти з емоційного тупика - жовтий
Креативність простимулює - лимонний
Активує бажання рухатися вперед - червоний
Підвищить працездатність, зміцнить волю - червоно-оранжевий
Додати відчуття тілесного тепла, комфорту і радості - жовто-оранжевий
Надихне і активує життєві процеси - малиновий (амарантовий)
Порадує, знизить рівень стресу, відновить після виснаження - червоно-фіолетовий (фуксія)
Додасть упевненості в собі, порушить бажання - фіолетовий
Дасть можливість зануритися в себе і подумати про сенс життя - ліловий (аметистовий)
Гармонізує, приведе до ладу «Я» - синій
Пофантазувати і зібрати свої мрії в образ допоможе - темно - синій (індиго) колір сновидінь
Надихне, дасть можливість поміркувати над ідеями, проектами, завданнями - блакитний
Полегшує сприйняття реальності, забезпечить легкість буття - рожевий
Організовує і структурує життєві процеси - чорний
Позбавить від негативних думок - білий
Перезавантажити свої статки допоможе - сірий
Очиститися від образ і розчарувань допоможе - коричневий

Чому дитина краде?...

Що таке дитяче злодійство?

Усвідомлене чи несвідоме порушення кордонів інших людей.
Нелегальне вторгнення в їх простір і присвоєння собі їх власності.
Спосіб сказати нам, дорослим, про якесь своє неблагополуччя.
Симптом сім'ї.
Спосіб впоратися з наслідками якийсь травми.
Можливість отримати те, що іншим способом не одержати.

На що варто звернути увагу?

У кого (у якого члена сім'ї або шкільної системи) - дитина краде, тому і направлено послання дитини.
Що саме вона бере і на що витрачає крадені гроші? Це вкаже на якийсь дефіцит, виражений символічно.
Як давно вона це робить? Якщо давно, то сім'я має деяку «сліпоту», старанно не помічає труднощів, боїться з ними мати справу. Це спосіб дитини «відкрити очі» системі.

Які часті причини такої поведінки?

У сім'ї немає чітких меж, що можна і не можна для всіх членів сім'ї, включаючи дорослих.
Дорослі самі часто і нелегально порушують кордони дитини.
Дитина була чогось позбавлена: дитина в дитбудинку, прийомна дитина, якимось іншим чином покинута дорослими дитина.
У родині дуже строгі правила, і дитина зовсім позбавлена можливості задовольняти деякі свої потреби - легальним чином отримати те, що потрібно, неможливо.
У сім'ї і у дитини не сформовані, плутаються поняття «своє» і «чуже». Дитину не навчили просити і домовлятися.
У дитини сформувалася серйозна залежність - ігрова, алкогольна, наркотична, що теж є порушенням функціонування сімейної системи.

Чого не варто робити в разі виявлення крадіжки?

Робити вигляд, що нічого не сталося.
Чому?Важливо назвати речі своїми іменами і сказати: «Ти взяв у мами гроші, це злодійство. Так чинити не можна. Це злочин".
Оголошувати дитину злодієм.Вона - дитина, яка скоїла крадіжку. Це вчинок, який є сигналом для сім'ї, правильніше відреагувати так: «Ти вчинив справді погано». Чому? У більшості випадків це неусвідомлений вибір дитини. До нього неприйнятна кримінальна чи адміністративна відповідальність (до 14 років). За крадіжку дитини перед законом відповідають батьки, оскільки вони і є тими, хто цьому побічно сприяв.
Карати дитину більше, ніж заслуговує її вчинок.Чому? У надмірному покаранні батьки часто всю відповідальність за вчинок перекладають на дитину і не несуть свою. Цим вони вчать дитину того ж - як не нести відповідальність за вчинене. Доросла позиція: «Нам разом треба розібратися, чому це сталося».
Залишати подія без наслідків. Чому?У здорової дитини є моральні орієнтири. Якщо вона не понесла розумне покарання і якимось чином не відшкодувала завдані збитки - в рамках своїх можливостей, вона може довго і сильно відчувати себе винуватою. Що може сказати дорослий: «Таке буває, ми всі робимо помилки, часто через незнання або через те, що не подумали про наслідки. Давай подумаємо, як ти можеш відшкодувати збиток, який ти завдав цим вчинком».
Посилено соромити дитину. Чому? Викриття вчинку і його наслідки вже в значній мірі пробуджують сором. Коли дитину батьки занадто соромлять, вони таким способом звільняється від власного сорому і відповідальності за подію і «завантажують» ним іншого. Так проявляється небажання допомагати дитині в тому, що допоможе зрозуміти причини вчинку, і бажання просто залякати або засоромити (виникає «щоб не кортіло надалі»). Від цього симптом йде всередину, і дитина просто краще приховує наслідки крадіжки, або симптом перетворюється в інший.
Звинувачувати в усьому тільки дитину. Чому?Велика частина відповідальності належить сім'ї, дорослих. Важливо виділити, де чия вина. Батькам добре б взяти відповідальність за власні дисфункціональні порушення, за порушення кордонів і несформованість адекватних норм і правил, тобто за причини вчинку. Дитина бере відповідальність за сам факт вчинення вчинку.
Обмежуватися тільки покаранням, прісоромлюванням або залякуванням. Чому? Це симптом певного неблагополуччя, і в ньому варто розібратися всією сім'єю або з допомогою психолога.
Думати, що тепер це назавжди «зіпсована» дитина і їй не можна довіряти. Чому? Якщо будете ставитися до цього як проблеми і всі разом її вирішите, то те, що сталося буде просто епізодом з його життя, складною подією, в якому його родина прийшла йому на допомогу. Якщо ви будете думати, що у всьому винен ваш «поганий» дитина, він може і далі несвідомо підтверджувати це виданий ярлик.

Як вчинити, якщо ви виявили у дитини речі, які не купували, або пропажу грошей?

Поцікавитися звідки речі, чиї, за яких обставин опинилися у дитини.
Сказати, що ви виявили пропажу грошей і вважаєте, що взяла їх дитина.
У разі виявлення крадіжки заспокоїтися і не панікувати.
Запитати, чи усвідомлює дитина, що вона зробила серйозний вчинок.
Назвати це крадіжкою, порушенням чужих кордонів, правил і закону.
Сказати, що з цим потрібно розібратися всій сім'ї.
Пропрацювати власні почуття - шок, розчарування, сором, злість, страх, тривогу.
Обговорити наслідки крадіжки і відшкодування збитку.
Розібратися з причинами.
Допомогти дитині організувати відшкодування збитку - можливо, спільно з сім'єю.

Як зайнятися профілактикою дитячого злодійства?

Коректно поводитися з межами всіх членів сім'ї(«Це іграшки Іванка, ти не можеш їх брати, якщо він тобі не дозволяє», «Якщо ти хочеш взяти, тобі потрібно попросити»). Відповідно, якщо ви, дорослі, берете щось у вашої дитини, ви також питаєте. Без дозволу ви не залазите в її портфель, щоденники, сторінки в мережах, пошту. Особливо, якщо дитина не хоче вас туди пускати. Ідея «я просто хочу переконатися, що у нього все в порядку» не є підставою. Якщо ви це робите з цієї причини, значить, у вас вже є проблеми. Ваша дитина вам не довіряє, і ви для того, щоб вгамувати свою батьківську тривогу, порушуєте кордони своєї дитини, чим вчите її тому ж самому.
Відкрито обговорювати складнощі в сім'ї.«Давай бабусі не скажемо, а то вона засмутиться», «Тільки не кажи татові, він розсердиться» - якщо ви самі щось приховуєте, то ви вчите дитину приховувати і робити щось нелегально.
Дати дитині можливість отримувати вашу увагу, включеність і задовольняти важливі для неї потреби.Якщо ви не звертаєте уваги на саму дитину, і вона цікавить вас тільки функціонально - чи зробила уроки, чи помила підлогу, чи сходила на музику, то дитина буде шукати можливості залучити вас в свої проблеми.
Дитина бажано повинна зустрічатися з тим, що: їй ідуть назустріч і дають те, що вона просить; відмовляють, але вона може пояснити, як важливо їй те, що вона хоче, і домовитися; відмовляють, і їй доведеться прийняти цю відмову, бажано при цьому розділити її почуття. Якщо немає ніякої можливості отримувати те, що дуже потрібно, психіка завжди шукає обхідні шляхи.
Допомагати в подоланні минулих травм.Отримана навіть в ранньому дитинстві травма - дитина може про це не пам'ятати - без пропрацювання залишається в несвідомому дитини і може розігруватися при якихось обставинах для того, щоб на неї звернули увагу і допомогли цю травму пропрацювати і закрити.
Важливо - що б не трапилося, діти та інші члени сім'ї не повинні піддаватися насильству, презирству, «вигнанню»:«Все, ти не наша дочка тепер, йди!». Все це тільки підсилює травму. Ви - сім'я, і ви - дорослі, і ваше завдання допомогти тому, хто тільки починає жити.